Що таке психоз?
Психоз це, якщо сказати прямо, ситуація, коли людина втрачає зв’язок із реальністю. В одних людей це може бути короткий епізод, а у когось — тривалий стан. Хто-хто, а психоз точно дратує. Деякі люди чутливі до нього, як той сучок в оці, інші ж навіть не підозрюють його існування, поки не зіткнуться віч-на-віч. Ото така штука.
Симптоми психозу
- Галюцинації — як оці всі «бачу, чую, відчуваю щось, чого немає».
- Марення — оце коли впевнений на всі сто, що президент — твій кум.
- Дезорганізовані думки — думки розлітаються, як ураган по гардеробу.
- Мислення та поведінка — могутні пориви бути супергероєм, а на ділі дивакуватий «Цукернєв» у дворі.
Причини психозу
Ти ніколи не знаєш звідки воно прилетить. Чесно. Може через генетику? А, може, таблетки пігулок переплутав? Ну, ще там соціальні фактори грають роль. Найчастіше це як головоломка. Але давайте детальніше.
- Генетика: спадковість грає свою гру.
- Хімія мозку: кажуть, що все в мозковій хімії. Нейро-там-щось.
- Травми та стрес: серйозно, стрес просто нещадний.
- Вживання наркотичних речовин: наркотики можуть зариляти.
- Оточення: друзі-брехуни чи сімейні драми — це тобі не жарти.
Психоз у різних регіонах України
Як кажуть, Карпати і Крим живуть на різних хмарах. Тож й епізоди психозу можна побачити в різних фарбах. Може, наше сонце ліпше пече в Одеській області? Або ж у Львівській люди просто не люблять поспішати до лікаря? Хто його знає.
Методи лікування
Так, і на психоз є управа. Лікування, як кажуть, подей — півспаси. Терапія та таблетки творять дива. Лише б руки дійшли до спеціаліста.
- Ліки: антидепресанти, анти-психотики — коротше, таблеки.
- Психотерапія: ліга аналітиків через мозок мій пройде.
- Госпіталізація: буває, що без лікарні нікуди.
- Підтримка родини: природно, бо де ж без родини, там і психоз.
Профілактика
Не кажи, не знаю. Ось зусилля, які потрібно робити, якщо не хочеш грати з розумом у шахи на зоні:
- Міцний сон
- Здорове харчування
- Фізично займатися
- Стрес контролювати
- З алкоголем і наркотиками не гратися
Висновок
Психоз — це не вирок. Це — гра в кота-миша. І в цьому винні невгомонні хімічні процеси чи то генетична спадковість, про яку давно забули. Важливо розуміти власні сили і слабкості, приймати підтримку і не боятися звертатися за допомогою.
