Відомі вірші Олени Пчілки: спадщина поетеси через призму часу
Олена Пчілка, відома також під справжнім ім’ям Ольга Петрівна Косач, залишила незабутній слід у світі української літератури. Відомі вірші Олени Пчілки зачаровують своїм теплом, наповнюючи серця читачів любов’ю до природи та рідної землі. Вона, як ніхто інший, змогла передати всю глибину та красу українського слова.
Вірші Олени Пчілки для дітей: яскравий світ дитинства
Творчість Олени для дітей — це немов подорож у чудовий світ, де панують веселі, безтурботні моменти, а стихії природи оживають у захоплюючих рядках. Простий, водночас проникливий стиль її поезії полонив не одне покоління юних читачів.
Котик
Ну й розумний же наш котик!
Де такий і взявся,
Чи у школі де навчався,
Чи такий вже вдався?
Казку хоч яку вам скаже,
Про жар-птицю, змія,
Пісню всяку заспіва вам,—
Чиста чудасія!
Всякі загадки він знає —
І арифметичні,
Коли хочете, розкаже
Дроби десятичні!
Звідки ж котик теє знає?
Він книжки читає:
І читає, й розбирає
Та на ус мотає.
Дивна хатка
Іду я та й іду,
Аж стоїть хатка на льоду:
Сама книшова,
Стріха цибульова,
Млинцем зачинена.
Ковбасою защепнена,
Салом замикана,
Маслом запечатана.
Лизнув я масла – відпечаталось,
Гризнув ковбаси – відщепнулося,
Над’їв млинця – відчинилося.
Увійшов в хатку,
Скинув сиву шапку, –
Аж там таке, матінко, яке!
Яєчня шкварчить,
Тоненько пищить,
А пироги вбоки,
Вареники вскоки,
По столу гасають,
Гопки витинають!
У миску влітають,
В сметані потопають!
Я ж над ними ласку мав,
По одному витягав,
У бездонний глечик складав.
А яєчня вся шкварчить
Та тонесенько пищить!
Мусив її рятувати,
На стіл з печі добувати;
Як став її викладати.
Перестала вона грати –
І шкварчати, і тонесенько пищати!
Так мені трапилося
У тій хатці на льоду, –
Пішов же я веселенький,
Співаючи «ду-ду-ду!».
І смішная, і втішная
Тая хатка на льоду!
Миші
Танцювали миші
По бабиній хижі.
Стало бабі за танець —
З ‘їли миші буханець.
Ой ви миші, мишенята,
Сивенькії шкурки,
Нащо бабу зграбували,
Наче тії турки?
Ви ж буханчика із’їли,
Поточили крупці,
І маківки всі погризли
Бабусі-голубці!
Ой, шануйтесь, миші, в хижі
Та сидіте тихо,
Як бабуся кота впустить,—
То буде вам лихо!..
Метелик
Діти бігають, стрибають,
Далі — весело гукають:
— Ах, метелик!.. подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!
Мама й доня
Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!
Впадає матуся,
Дівчатко милує,—
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!
Творчість Олени Пчілки про природу
Не секрет, що природа була справжнім джерелом натхнення для Олени Пчілки. Її поезія сповнена образами, що оживають, перетворюючи звичні речі на казкові відчуття. Її чуттєве сприйняття світу, вміння помічати дрібниці, передавати кольори, звуки, аромати — все це робить її творчість неповторною. Особливо вражають описані нею пори року, що яскраво передає їхні особливості.
Веснянка
Ми лугами йдем, берегами йдем,
Шумлять луги дуже,
Та шумлять луги дуже.
Та шумить вітер, та шумить дощик —
Нам теє байдуже,
Та нам теє байдуже.
Там на річеньці попід бережком
Плавають утята,
Та плавають утята.
Ми туди підем, ми туди підем,
Де гарні дівчата,
Та де гарні дівчата.
Не хизуйтеся ви, дівчаточка,
В червонім намисті,
Та в червонім намисті.
Вже не час гулять, таночки водить
На музиках в місті,
Та на музиках в місті.
Весняні квіти
Весна-чарівниця,
Неначе цариця,
Наказ свій послала,
Щоб краса вставала.
І проліски, й травка,
Зелена муравка,
І кульбаба рясна,
Й фіалочка ясна,
Всі квіти весняні,
Веселі, кохані,
З-під листя виходять,
Голівки підводять
Од сну зимовóго
До сонця ясногó!
Ті квіти дрібненькі.
Мов дітки маленькі,
Розбіглись у гаю:
Я їх позбираю
В пучечок докупки –
Для мами-голубки!
Осіннє листя
Останнє змарнілеє листя
Злітає так тихо, поволі
І стелеться шаром безсилим
На мертвому, зимному долі.
Се ви, мої мрії колишні?
Се ви, мої красні надії?
Оті, що цвіли так розкішно?
Се ви, мої сни золотії?
Порушить нога сухе листя —
І смутно воно обізветься;
А давнії сни коли збудиш,
То серце сльозами заллється…
Не руште ж сухого ви листя,—
Нехай умирає поволі,
Не руште красу помарнілу
На мертвому, зимному долі…
Олена Пчілка: патріотичні вірші про Україну
Є тема у творчості Олени Пчілки, яка ніколи не втрачала актуальності, — це любов до Батьківщини, до України. Її вірші, написані з великою чуйністю, запалюють серця патріотизмом, висловлюючи глибоку гордість за рідний край.
Краю рідний
Краю рідний! Серце рветься,
Спогадавши твої жалі, —
Що показують правдиві
Часу давнього скрижалі!
“Часу давнього…” А нині?
Чи минули дні тяжкії?..
Серце рветься і трепече
Від одчаю — і надії!..
Маленька українка
Знаю, бо казала мені моя ненька,
Що я українка, правдива, маленька.
Знаю, Україна серцю мому мила,
Я по-українськи молитися вчила.
А моя опора – то Божая Мати,
Мати Україна, повна благодати.
Ось мою молитву прийми, Отче Боже,
Нехай Україні вона допоможе.
Через покоління творчість Олени Пчілки залишається джерелом натхнення. Її вірші відкривають перед нами світ, сповнений краси, гармонії та глибоких почуттів. Вони навчають любити кожну мить цього життя, кожен куточок рідної землі і, безсумнівно, залишать слід у серцях тих, хто до них доторкнеться.
